Facebook
Twitter
RSS 2.0

DEIS
 Library

The Donbas Environment
 Information System


«лнр», безопасность взрывы, вода водопостачання война, волынец, відходи газ, грунти джерела донбасс, донетчина, донні відклади закрытие, ландшафти луганщина, ліси метан моніторинг оккупированная пзф повітря пожежі право промисловість рекомендації ризики территория, фауна флора фінансування хвостосховища шахти шахты, экологическая экология экология,


26.09.2020
Порушення електропостачання

Карлівська фільтрувальна станція


10.09.2020
Порушення роботи

Шахта «Золоте»


07.09.2020
Порушення водопостачання

Донецька фільтрувальна станція




Donbas tailings storage facilities

OSCE Project Co-ordinator in Ukraine


Хвостосховища Донбасу

Координатор проєктів ОБСЄ в Україні


Війна на Донбасі: реалії і перспективи врегулювання

Центр Разумкова


Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 2018 році

Донецька обласна державна адміністрація


Екологічний паспорт Донецької області за 2018 рік

Донецька обласна державна адміністрація


Екологічний паспорт Луганської області за 2018 рік

Луганська обласна державна адміністрація


Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Луганській області у 2018 році

Луганська обласна державна адміністрація


П’ять років бойових дій на сході України: Екологічні аспекти у інфографіці

Координатор проєктів ОБСЄ в Україні


Five years of fighting in Eastern Ukraine: Environmental issues depicted in infographics

OSCE Project Co-ordinator in Ukraine


Вплив військової діяльності на природу України: посібник

Екологія–Право–Людина


Комплексний аналіз даних про стан довкілля в Донецькій та Луганській областях

ПРООН


Assessing environmental impacts of armed conflict: the case of eastern Ukraine

truth-hounds.org & National Endowment for Democracy


Cтан басейну Сіверського Дінця та фактори впливу в умовах військових дій. Технічний звіт

Координатор проєктів ОБСЄ в Україні


State of the Siverskyi Donets basin and related risks under military operations. Technical report

OSCE Project Co-ordinator in Ukraine


Звіт про результати вивчення екологічної ситуації на території Донецької та Луганської області

Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління


Donbas: Territory of eXistence

Ukrainian Research Institute of Engineering Ecology


На межі виживання: знищення довкілля під час збройного конфлікту на сході України

Українська Гельсінська спілка з прав людини


Ecological Threats in Donbas, Ukraine

Centre for Humanitarian Dialogue


Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі: погляд крізь призму прав людини

Східноукраїнський центр громадських ініціатив


Воєнні дії на сході України – цивілізаційні виклики людству

Екологія–Право–Людина


Military Conflict in Eastern Ukraine – Civilization Challenges to Humanity

Environment–People–Law


Ukraine Recovery and Peacebuilding Assessment: Volume I

European Union, United Nations, World Bank Group


Ukraine Recovery and Peacebuilding Assessment: Volume II

European Union, United Nations, World Bank Group


Критичні зміни екологічного стану надр Донбасу

27.04.2017

На сьогодні є багато експертних та аналітичних матеріалів з оцінками й прогнозами наслідків збройного конфлікту на Донбасі: насамперед геополітичних, економічних, соціальних і різноманітних екологічних – щодо стану біосфери, заповідних територій, забрудненості поверхневих вод і приземної атмосфери внаслідок вибухів, руйнувань промислових об’єктів тощо. Висвітлюють багато різноманітних даних про вартість збройних операцій у регіоні, втрати ВВП, загрози для виробництва енергії, металу в регіоні та пов’язаних з ним територій. Підкреслюють соціально-економічну важливість збереження гірничодобувного комплексу Донбасу, тому що відповідно до усереднених статистичних даних один шахтар вугільної шахти формує роботу 7–10 працівників на поверхні, а втрата 1 % ВВП Донбасу еквівалентна скороченню 2,2–2,5 % ВВП в інших регіонах України.

На жаль, при цьому майже не звертають уваги на те, що Донбас – найбільший у світі вуглепромисловий комплекс, у межах якого за 150 років індустріальної історії відбулися комплексні регіональні порушення екологічного стану геологічного середовища (ГС): надр, рівнів, напрямів потоків, хімічного складу та джерел формування підземних вод, геохімічного складу ландшафтів.

Крім того, як засвідчують численні дослідження (проф. В. Д. Бабушкін, проф. Г. І. Рудько, проф. М. М. Коржнев, акад. НАНУ В. М. Шестопалов, чл.-кор. НАНУ А. В. Анциферов, проф. С. В. Гошовський, проф. А. В. Лущик, канд. геол.-мінерал. наук Г. Г. Лютий, канд. геол.-мінерал. наук Н. Г. Люта, М. І. Беседа та ін.), на період повномасштабного розвитку гірничодобувного району його ГС стає головним “депо” більшості техногенних викидів та механічних, фізичних і хімічних впливів на складники довкілля (приземна атмосфера та поверхнева гідросфера, ґрунти, верхня зона літосфери тощо).

На початок збройного конфлікту було видобуто до 14 млрд т вугілля і порід, об’єм створених гірничих виробок перевищив 9 млрд м3, а загальна площа фрагментовано порушеної території сягнула 15 тис. км2 (рис. 1). Шахтний комплекс Донбасу є стабільним джерелом викидів до 6 млрд м3 /рік вибухонебезпечних і токсичних газів (метан, радон та ін.), шляхи міграції яких суттєво змінюються під час військових впливів на режим водовідливу та вентиляції шахт.

Рис. 1. Техногенні джерела забруднення підземних і поверхневих вод центральної частини Донбасу (В. О. Сляднєв, 2010 р.)

Загалом промислове розроблення кам’яного вугілля призвело до необоротних порушень геодинамічної та гідродинамічної рівноваги регіону й суттєво підвищило чутливість ГС до впливу військових чинників. Тим часом вищенаведені оцінки техногенних змін ГС Донбасу дають змогу дійти висновку про новий стан геологічних структур та їх нерівноважну взаємодію з техно- і гідросферою, а також приземною атмосферою.

Техногенні порушення природних умов тут переважно зумовлені гірничими роботами, які виконували майже на 900 шахтах по 180 вугільних пластах. Усього в межах вугленосних геологічних структур нараховують приблизно 2 250 пласторозробок, що суттєво зменшило їхню геомеханічну стійкість під час затоплення та фонових землетрусів (до 4–5 балів за шкалою МСК-64). За майже повсюдного застосування способу керування покрівлею вироблених вугільних пластів через її повне обвалення, об’єм порушених гірських порід становив орієнтовно 600 млрд м3, тобто до 15 % від загального об’єму гірського масиву в межах шахтних полів.

Створена природно-техногенна геосистема (ПТГС) регіону “техногенні об’єкти–навколишнє середовище”, де мешкало до 7 млн населення (нині до 4,5 млн осіб), охоплювала до 4 000 потенційно небезпечних об’єктів (ПНО), понад 300 шахт і кар’єрів та 2,5 тис. так званих “копанок” (неліцензійних неглибоких шурфів), до 1 300 териконів, з яких понад 300 горять і є стабільними джерелами забруднення токсичними елементами та сполуками приземної атмосфери, прилеглих ландшафтів і ґрунтових вод. Окрім того, за умов зменшення останніми роками шахтного водовідливу (орієнтовно удвічі) і збільшення площ підтоплення зростає ризик прискореного горіння териконів та їхнього вибухання з руйнівним впливом на прилеглі житлові та промислові об’єкти.

На нашу думку, потребує також оцінки небезпека забруднення провідних складників навколишнього середовища (поверхневих і підземних вод, ґрунтів, об’єктів природнозаповідного фонду тощо), яка пов’язана з довгостроковою експлуатацією понад 1,5 тис. фільтрувальних накопичувачів токсичних і забруднених стоків загальною площею 102 км2. Новим щораз збільшуваним чинником територіального руйнування та хімічного забруднення ландшафтів є сполуки хімічних і металевих викидів артилерійських обстрілів, щільність яких за даними аналізу матеріалів ДЗЗ може сягати до 60–70 вибухових лійок на 1 км2.

Критичний екологічний вплив на гідрогеомеханічні умови ГС (фільтраційна компресія, механічна й хімічна суфозія та ін.), порушення режиму поверхневої та підземної гідросфери був зумовлений щорічним водоприпливом у гірничі виробки шахт до 760 млн м3 (24,5 м3/сек) забруднених мінералізованих шахтних вод (з умістом до 2,5 млн т/рік водорозчинних солей). На практиці за час зростання площі вугледобувних робіт і порушень ГС, зокрема регіональних водотривів, просторового розвитку техногенної тріщинуватості з порушенням річкових русел (понад 600 випадків) обсяг місцевих ресурсів підземного стоку збільшився до 5 разів. Отже, за умов досягнутого рівня техногенної взаємодії поверхневого й підземного стоку скорочення в умовах АТО шахтного водовідливу впливатиме на прискорення затоплення шахт, прилеглих земель, міст і селищ.

Аналіз даних екологічного моніторингу та виконані у 2015–2016 рр. експедиційні обстеження місцевих джерел водопостачання (Центр гуманітарного діалогу ОБСЄ, Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАНУ, НДІ цивільного захисту ДСНС) засвідчили, що вищезазначені чинники негативно вплинули на водно-екологічні параметри транскордонного стоку р. Сіверський Донець (2–3-кратне збільшення мінералізації, концентрацій небезпечних хімічних та органічних сполук), який за умов збройного конфлікту є провідним джерелом питно-господарського водопостачання (до 80–85 %), узбережжя Азовського моря, поверхневих і підземних водозаборів (рис. 1).

Аналіз просторово-часового впливу чинників військових дій на прискорення процесу зняття шахт з експлуатації (Інститути НАН України, УкрДГРІ, ДНВП “Геоінформ”, Держгеонадра та ін.) за схемою “мокрої консервації” (простого автореабілітаційного затоплення внаслідок зупинки водовідливу) з перетіканням вод і вибухонебезпечних газів до робочих шахт показав загрозу ланцюгового (синергічного) розвитку комплексу нових небезпечних процесів:

  1. ризики аварійних водо-газоприпливів до експлуатованих гідравлічно пов’язаних шахт, зокрема внаслідок руйнування міжшахтних захисних ціликів;
  2. додаткові осідання й зрушення денної поверхні з ризиком руйнівних деформацій будівель, шляхів, інженерних мереж тощо;
  3. додатковий розвиток площ підтоплення й затоплення прилеглих земель, міст і селищ (більшість шахт є містоутворювальними);
  4. забруднення підземних і поверхневих водних об’єктів та питно-господарських водозаборів на їх основі;
  5. прискорення руху забруднень унаслідок підтоплення й затоплення полігонів токсичних і побутових відходів;
  6. розширення площ техногенних землетрусів (підземних гідрогеомеханічних поштовхів і деформацій порід).

Негативний вплив на безпеку життєдіяльності буде пов’язаний переважно з успадкованими порушеннями ГС, тому що до початку конфлікту більшість міст і селищ, особливо наближених до шахт і кар’єрів, перебувала в небезпечному інженерно-геотехнічному стані внаслідок підтоплення (до 70 %) і деформацій житлових і промислових будівель (рис. 2). Здебільшого це зумовлено аномальними втратами води й тепла (до 50–70 % і більше) з 59 000 км водопровідноканалізаційних і теплоенергетичних мереж та підніманням рівнів підземних вод під час затоплення прилеглих (містоутворювальних ) шахт і кар’єрів (табл. 1).

За даними табл. 1. випливає, що перед початком військових дій з робочих шахт із загальною площею шахтних полів 4,9 тис. км2 понад 20 % з них перебували під забудовою в межах території 63 міст і 91 селища міського типу; водночас було підроблено відповідно 25 і 51 % їхньої площі.

Таблиця 1. Сукупні дані про порушеність вугледобувними роботами геологічного середовища міст і селищ Донбасу

Тому ризики некерованих в умовах збройного конфлікту зупинок шахтного водовідливу призведуть до істотного збільшення площ активізації небезпечних екзогенних геологічних процесів (НЕГП): осідань денної поверхні з руйнівними деформаціями житлових і промислових будівель та об’єктів критичної інфраструктури (ОКІ) (інженерних мереж, залізниці, нафто-газопроводів та ін.), розширення площ підтоплення й затоплення, зсувоутворення.

Еколого-геологічна небезпека бойових дій у регіональній ПТГС Донбасу істотно підсилюється такими її характеристиками:

  1. містоутворювальний характер більшості вугільних шахт і потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО);
  2. зношеність критичного обладнання більшості ПНО перевищує 70 %, що збільшує вразливість життєзабезпечу вальних та інженерних систем (порушення енерго-тепловодопостачання, нафто-газопроводів тощо);
  3. перебування великої кількості житлових і промислових будівель у старому та аварійному стані за умови втрати води й тепла з водопровідно- та теплоенергетичних мереж до 60–70 % і більше, що в разі їх істотної кородованості й підтоплення формує загрозу численних ситуацій як в Алчевську (морозне руйнування зовнішніх і внутрішньодомових мереж з наступними деформаціями будівельних конструкцій, підґрунтя, шляхів, мостів та ін.).

Необоротні еколого-геологічні небезпеки для населення зони впливу військових дій і прилеглих територій можуть виникнути внаслідок руйнування захисного водовідливу Микитівського ртутного рудника, аварійного затоплення шахти “Юнком” з камерою атомного вибуху, забруднених високотоксичними сполуками гірничих виробок шахт поблизу проммайданчика Горлівського хімзаводу та некерованих витоків забруднених вод з численних (2,5–3,0 тис.) просторово розосереджених “копанок” (шурфів стихійного видобутку вугілля). Крім того, додаткові небезпеки руйнівних деформацій житлових і промислових комплексів можуть спровокувати техногенні землетруси (рис. 3) під час прискореного затоплення шахт унаслідок накопичення потенційної енергії та розвитку гідрогеомеханічних поштовхів за деформацій породного масиву в зонах гірничих робіт (Стаханов, Краснодон, Дзержинськ, 2002–2009 рр.)

Рис. 2. Схематична карта розподілу ділянок потенційного підтоплення в разі масового затоплення шахт Донбасу (І. В. Мельник, Е. В. Госк, 2002 р.)

Але найбільші просторово-часові екологічні небезпеки варто пов’язувати із суцільним порушенням гірничими виробками вугленосних порід і розвинутих у них водотривів, які екранували витоки солоних глибинних вод разом з вибухонебезпечними та токсичними газами. Під час затоплення шахт (рис. 3) міцність порушених порідзменшиться, збільшиться площа просідання поверхні з додатковим підтопленням і затопленням прилеглих міст і селищ, розпочнеться довгострокова міграція забруднених шахтних вод у підземні й поверхневі водозабори (рис. 2).

Загалом, як засвідчують дослідження фахівців з проблем параметризації воєнно-техногенних загроз і ризиків для навколишнього середовища (НС) (проф. О. І. Лисенка, д-ра техн. наук С. М. Чумаченка, проф. Г. В. Лисиченка, проф. А. Б. Качинського, проф. І. С. Романченка, д-ра техн. наук С. П. Іванюти, канд. техн. наук В. В. Бігуна, канд. техн. наук Д. С. Бірюкова, канд. техн. наук В. Ф. Гречанінова, канд. техн. наук І. В. Уряднікової та ін.), необоротні порушення за умов збройного конфлікту складних ПТГС “ПНО – НС”, “ОКІ – НС” або “військова ПТГС – НС” доцільно виділити як самостійні “території критичного стану інженерної інфраструктури (ТКС ІІ)”.

Підсумовуючи результати досліджень з вищезазначеної проблеми (акад. В. І. Лялько, чл.-кор. М. О. Попов, акад. В. М. Шестопалов, проф. А. В. Лущик, канд. техн. наук Г. Г. Стрижельчик, канд. техн. наук В. А. Соколов, канд. геол.- мінерал. наук Н. Г. Люта та ін.), можна дійти висновку щодо дворівневої структури формування ТКС ІІ та еколого-геологічних ризиків у зоні АТО:

  1. сценарний або пошуково-оцінювальний, пов’язаний з відповіддю на запитання “Що відбудеться, якщо…?”;
  2. інженерно-нормативний – “Що треба зробити, щоб БЖД була на належному рівні?”.

Пошук відповіді на друге запитання є дуже складною проблемою на сьогодні, бо в зоні збройних дій і на прилеглих територіях майже зруйновано систему екологічного моніторингу. Можна сказати, що життєдіяльність населення й військового персоналу в зоні впливу військових дій відбувається в умовах “екологічної сліпоти”. На жаль, аналіз публікацій з екологічних проблем Донбасу засвідчив, що в спеціальній екологічній літературі поки що переважають підходи до оцінки розмірів порушення природного середовища, зокрема концентрацій шкідливих речовин, переважно в біотичних складниках екосистеми. Водночас в умовах Донбасу переважно екологічна безпека ГС визначає рівень БЖД як за умов збройного конфлікту, так і на період мирної реструктуризації вугледобувного комплексу регіону.

Рис. 3. Території потенційного розвитку техногенних землетрусів та активних деформацій денної поверхні в разі затоплення шахт у вугледобувних районах Донбасу (авт. проф. А. В. Лущик, 1998 р. )

Для отримання екологічної інформації останнім часом широко використовують найсучасніші методи моніторингових спостережень за станом природного середовища, навіть із застосуванням космічних засобів. Саме завдяки цим методам вдалося оцінити провідні регіональні чинники реального руйнування біосфери в південно-східному регіоні України.

Проте до цього часу ще не розроблено загальноприйнятого універсального методу оцінки впливу бойових дій на довкілля в умовах техногенно-порушених ландшафтів вуглешахтного регіону.

Загалом некероване (аварійне) закриття численних шахт призведе до необоротної втрати геологічним середовищем своїх стабілізувальних еколого-захисних функцій і перетворення Донбасу на екологічно фрагментований регіон з переважанням територій, небезпечних для життєдіяльності. Щодо цього показовим є зіставлення екологічно-захисних функцій геологічного середовища в зонах аварійного впливу Чорнобильської АЕС і затоплення шахт (табл. 2).

Сучасне зростання комплексної техногенно-екологічної, економічної та соціальної небезпеки Донбасу неабиякою мірою пов’язано зі скороченням за період конфлікту шахтного водовідливу з 2,2 млн м3 /добу (до 2010 р.) до 1,4 млн м3 /добу й менше (у 2013–2016 рр.), що зумовлено як безпосереднім впливом бойових дій на енергопостачання та технологічні шахтні комплекси, так і щораз збільшуваним скороченням вуглевидобутку, зокрема на нерентабельних шахтах, більшість яких є містоутворювальною та моносировинною.

Табл. 2. Зіставлення змін екологічного стану геологічного середовища зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і території впливу масового затоплення шахт на Донбасі

За умов потенційного територіального впливу підтоплення внаслідок затоплення шахт на площі з населенням 3,5 млн людей і середнього терміну автореабілітаційного затоплення (“мокрої консервації”) шахт, що становить 10–15 років, це дає змогу за консервативною схемою оцінити орієнтовну кількість людей, безпека життєдіяльності яких буде критичною (на рівні “екологічних біженців”): 150-230 тис. людей/рік.

Одночасно за умов територіального піднімання рівнів підземних вод, зокрема і мінералізованих, до критичних глибин у межах раніше сформованих площ осідання (до 90 % від сумарної товщини видобутих вугільних шарів) прискориться процес додаткових (вторинних) осідань і горизонтальних зрушень поверхні, небезпечних деформацій житлових і промислових комплексів, нафто-газопродуктопроводів, ділянок залізниці, ПНО та об’єктів критичної інфраструктури (рис. 1–3).

Варто вже тепер взяти до уваги, що більшість процесів, пов’язаних з некерованим затопленням гірничошахтного простору численних шахт і так званих ”копанок” (до 2 500 об’єктів), матиме ланцюговий і навіть синергічний характер.

Як приклад можна навести такі послідовності:

  • втрата енергопостачання – затоплення насосних установок шахт – некероване піднімання рівня води до денної поверхні – підтоплення (затоплення) ПНО (ОКІ);
  • руйнування інженерно-технологічного комплексу шахти – розвиток небезпечних деформацій вуглепородного масиву (геологічного середовища) шахтного поля – небезпечний вплив на прилеглі міста й селища (просідання, зсуви, руйнування інженерних, водопровідно-каналізаційних і теплоенергетичних мереж тощо).

Тому, інтегруючи думки провідних фахівців-екологів України (акад. В. М. Шестопалова, акад. В. І. Лялька, проф. В. Я. Шевчука, проф. В. С. Міщенка, проф. А. Б. Качинського, чл.-кор. НАНУ О. М. Трофимчука, проф. М. М. Коржнева, д-ра техн. наук С. М. Чумаченка, проф. Г. І. Рудька, проф. О. І. Бондара та ін.), можна дійти однозначного висновку, що потрібний екологічний імператив у розвитку Донбасу як найкритичнішого регіону в державі.

Оцінки складу й динаміки додаткових просторових змін екологічного стану ГС Донбасу, виконані впродовж збройного протистояння (2014–2017 рр.), свідчать про початок його довгострокового переходу в новий еколого-геологічний стан унаслідок провідного впливу зменшення шахтного водовідливу (перериви енергопостачання, виведення з експлуатації нерентабельних шахт та ін.) і регіонального підвищення рівнів підземних (ґрунтових) вод. Подібний аналіз гірничо-геологічних умов відновлення шахт Донбасу в післявоєнний період (1944– 1951 рр.), коли шахтний фонд регіону був у 2,5–3,0 рази меншим за площею та глибиною, дав змогу виявити такі впливові чинники змін еколого-геологічного стану регіону:

  1. зменшення міцності порід та ускладнення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в зонах впливу затоплених виробок;
  2. погіршення захисних параметрів міжшахтних породних ціликів;
  3. збільшення ділянок деформацій поверхні, забруднення підземних вод і підтоплення земель у наближених до шахт містах і селищах.

Таким чином, розробляння нової моделі соціально-економічного та екологічно-збалансованого розвитку Донбасу після закінчення військових дій є новим складним геополітичним і науково-методичним завданням, успішне розв’язання якого можливе тільки за умов досконалого знання нових законономірностей формування геологічного середовища та природно-техногенних геосистем ”техногенний об’єкт-навколишнє середовище”.

Зважаючи на зростання за умов продовження конфлікту загрози збільшення територіальних руйнівних змін життєзабезпечувальних складників довкілля Донбасу (біорізноманіття, гідросфера, приземна атмосфера, геологічне середовище) насамперед унаслідок розвитку процесу некерованого (аварійного) затоплення шахт і ризику втрати природно-ресурсного потенціалу для його майбутнього екологічно збалансованого розвитку, вважаємо за потрібне рекомендувати:

  1. Терміново створити при Адміністрації Президента України Міжнародну експертно-аналітичну раду з фахівців наукових, адміністративних і природоохоронних установ обох сторін конфлікту для оцінки природно-техногенних загроз безпеці життєдіяльності некерованого (аварійного) затоплення вугледобувних шахт і ризиків необоротних втрат промислово-територіальних комплексів, руйнування систем та об’єктів критичної інфраструктури – тепло- та водоенергопостачання, транспортних мереж, нафто-газопродуктопроводів та ін.
  2. Виконати комплексний екологічний аудит зони впливу воєнного конфлікту та прилеглих територій з визначенням переліку та стану природних ресурсів (земельних, водних, мінерально-сировинних, біотичних та ін.) як основи екологічно збалансованого розвитку регіону.
  3. Розпочати комплекс науково-дослідних робіт з обґрунтування гранично-припустимих змін довкілля та техногенних навантажень за умов реструктуризації Донбасу.
  4. Терміново організувати роботи, залучивши інститути НАН України, ДСНС та Міністерства екології і природних ресурсів, з відновлення екологічного моніторингу зони впливу військових дій та прилеглих територій із застосуванням матеріалів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), контактного моніторингу та математичного моделювання можливих сценаріїв розвитку ситуації на Донбасі.
  5. Провести перемовини щодо унеможливлення воєннотехногенного впливу на системи водовідливу та вентиляції шахт, щоб запобігти катастрофічним порушенням умов функціонування об’єктів критичної інфраструктури (систем енерго- та тепловодопостачання, залізниці, нафтогазопроводів), руйнівним деформаціям і підтопленням житлових і промислових об’єктів денної поверхні тощо. 6. Розробити державну програму з розвитку систем підземного водопостачання на базі захищених від поверхневого забруднення розвіданих запасів підземних вод.

    Повна версія публікації

    Є. О. Яковлев, д-р техн. Наук, Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАНУ

© DEIS Library 2017-2020. Використання матеріалів дозволяється за умови розміщення гіперпосилання на